Звільнення і невиплата зарплати в умовах воєнного стану
У зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану збільшилася кількість звернень громадян з приводу масових звільнень з роботи і невиплати заробітної плати.
Надаємо деякі роз'яснення із нагальних питань.
Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і буде кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що статтею 172 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність. Про це наголошують представники Державної служби України з питань праці, які, до речі, в умовах воєнного стану не проводять інспекційних відвідувань роботодавців. У даному випадку звільнення у зв'язку із запровадженням воєнного стану як підставу сформульовану роботодавцем у наказі про звільнення і записі в трудовій книжці працівника, що є малоймовірним, оскільки явно суперечить нормам законодавства, необхідно відрізняти від звільнення працівника за ініціативою роботодавця на законних підставах, що сформульовані у ст. ст. 40, 41 КЗпП України.
Так, наприклад, в законодавстві не передбачено заборони під час воєнного стану щодо звільнення працівників з роботи у зв'язку зі скороченням штату або чисельності працівників. Звертаємо увагу, що процедура звільнення з цієї підстави є досить складною і довготривалою (не менше двох місяців від видання наказу про скорочення штату до фактичного звільнення). Крім того, скорочення штату вимагає від роботодавця суворого дотримання всієї послідовності дій, що передбачено Кодексом законів про працю для даного виду звільнення. Тому на час написання цієї статті скорочення штату у зв'язку із запровадженням воєнного стану 24 лютого 2022 року не може бути реалізована згідно часових рамок, однак якщо працівник уже отримав попередження про майбутнє скорочення, то рекомендуємо невідкладно звернутися до адвоката за правовою допомогою щодо подальших дій і запобігти звільненню в досудовому порядку.
Так само відсутня заборона на звільнення працівників з роботи за власним бажанням в умовах воєнного стану. Тобто роботодавець, зважаючи на ситуацію в регіоні, може вчиняти адміністративний тиск на працівника з метою схилити останнього до написання заяви про звільнення за власним бажанням. Варто пам'ятати, що написання такої заяви свідчить про вільне волевиявлення працівника щодо звільнення, а моральний тиск довести в судовому порядку досить складно. Тому якщо працівник не має наміру звільнятися з роботи, то жодних заяв на звільнення за власним бажанням або за угодою сторін писати не варто.
Якщо працівник залишив робоче місце виїхав з місця проживання у зв'язку із бойовими діями - відсутні підстави для звільнення працівника з роботи за прогул, але і зберігати за таким працівником середній заробіток немає підстав. Це означає, що якщо працівник полишив робоче місце без жодної заяви на обгрунтування відсутності, то скоріше за все роботодавець табелюватиме такому працівнику, як невихід з нез'ясованих причин. Зарплата не буде виплачуватися, звільнення за прогул оформлять після скасування воєнного стану і з'ясування причин неявки на роботу.
Під час воєнного стану роботодавець може надати працівникам відпустки, як щорічні, так і додаткові, або без збереження заробітної плати. За наявності можливості виконання роботи поза межами приміщень роботодавця можна також оформити надомну або дистанційну роботу. Однак звертаємо увагу, що надання відпусток і оформлення дистанційної роботи є правом, а не обов'язком роботодавця навіть в умовах воєнного стану, виданню наказу з цих питань передує написання працівником відповідної заяви за попереднім погодженням з роботодавцем.
Якщо суб'єкт господарювання не здійснює господарської діяльності під час запровадження воєнного стану, то для працівників запроваджується простій. Нагадуємо, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Заробітна плата має виплачуватися не менше двох разів на місяць. Це норма. Але зараз ми маємо справу із форс-мажорними обставинами. Якщо виплата здійснюється через установи банків - то об'єктивних підстав для невиплати заробітної плати набагато менше, ніж при виплаті заробітної плати у касі підприємства. Що стосується відповідальності за порушення строків виплати, то вирішальною є наявність складу правопорушення з боку роботодавця. Якщо не було об'єктивної можливості виплатити заробітну плату - це є підставою для звільнення від відповідальності, але не скасовує обов'язку виплати працівникам зарплату у повному обсязі за першої можливості.
Пам'ятайте, що кожна ситуація у трудових правовідносинах є індивідуальною і потребує окремого з'ясування всіх обставин з клієнтом для максимально ефективного надання правової допомоги.
Консультації адвоката за номером +38 (050) 598 85 17.
#адвокатпотрудовимспорам #звільненняпідчасвоєнногостану #невиплатазарплати #незаконнезвільнення #юристпотрудовомуправу #адвокатпотрудовомуправу